Про Дарину

Дарині Жолдак було 30, коли вона раптово пішла з життя. Так мало.

Проте життя її було таким насиченим, таким стрімким, таким багатим на події, вчинки, емоції, що декому стало б на кілька життів.

Дарина народила двох чудових дочок. Була щасливою дружиною. Вміла радіти непомітним буденним радощам і жити щохвилини, не звертаючи уваги на пусті, поверхневі речі, дослухаючись до себе, до природи, до людей. Красива, витончена, чуйна, освічена, інтелігентна, м’яка, неймовірно делікатна і водночас дуже енергійна, рішуча й цілеспрямована. Завжди усміхнена. Завжди привітна. Вона багато подорожувала, багато читала, писала вірші, малювала. Любила Україну і всі прояви справжнього українського. Їй було цікаво жити і ділити своє життя з іншими. Вона жила у шаленому темпі, проте завжди знаходила час для кожного, хто потребував її уваги (а це неймовірно багато людей), вміла вислухати і зарадити.

Закоханість Дарини у мистецтво взагалі та у сучасне візуальне мистецтво зокрема, врешті-решт (після занять журналістикою та рекламою), спонукнула її до професійного прояву своєї захопленості. У 2005 році вона стала  директором галереї «Колекція». І зовсім скоро завдяки  Дарині новостворена галерея отримала статус одного з провідних арт-просторів Києва. Це була перша у хорошому сенсі «буржуазна» галерея, яка намагалась працювати за європейськими стандартами: бездоганний вибір художників (серед яких Олександр Ройтбурд, Арсен Савадов, Ігор Гусєв, Ілля Ісупов, Олександр Некрашевич), видання каталогів виставок, участь у міжнародних арт-ярмарках та аукціонах. Згодом, у 2010 році, маючи вже серйозний досвід, Дарина (разом із Олександром Соловйовим) стала сокуратором найпотужнішої арт-інституції країни – Мистецького Арсеналу. Вона була співавтором таких масштабних проектів, як «Космічна Одіссея» та «Незалежні». Обожнювала свою справу і мала здорові амбіції щодо подальшого розвитку. Вона була надзвичайною оптимісткою із винятковою рисою – небайдужістю. Дарина напевно знала: що віддав – то твоє.

Багато чого вона зробити не встигла. Щоби втілити деякі її задуми – як то розвиток української мови та культури; підтримка маловідомих талановитих митців; освітні програми для дітей з віддалених регіонів України та багато іншого – її чоловік, Андрій Федорів, заснував фундацію Дарини Жолдак.

У день, коли з нею прощалися, Андрій сказав, що Дара справді була янголом, і він дякує Богові за те, що вона була у його житті. Та янголом неможливо бути в минулому, янгол назавжди лишається з нами. Саме за це ми всі вдячні Дарині.